У вас висока посада,
Костюм дорогий і краватка,
Всі інші ідуть позаду
У робах, на латці латка…
Продовжити читання “Поезія «Душа не носить корони…»”
Поезія «Ти – сонце комусь на світі…»
Коли опускаються руки,
І нерви – немов дротами,
Лиш серце нав’язливим стуком
Приводить тебе до тями,
Продовжити читання “Поезія «Ти – сонце комусь на світі…»”
Поезія «Коли підіймаєш камінь …»
Коли підіймаєш камінь,
Щоб кинути в чиюсь долю,
Подумай про серце мами,
Вона б не пишалась тобою…
Продовжити читання “Поезія «Коли підіймаєш камінь …»”
Поезія “Ти дихай…”
Ти дихай, дихай, чуєш? Дихай, дихай…
Повітря – щит від холоду зими,
Все стихне, стихне, віриш? Стихне, стихне,
Поки дощить – із Богом говори…
Продовжити читання “Поезія “Ти дихай…””
Поезія “Милий Боже, прости мій народ…!”
Ллється бруд із усяких щілин,
Крок за кроком ступаєм в грязюку,
Плаче з болю Господній Син,
Що за тебе вмирав у муках…
Продовжити читання “Поезія “Милий Боже, прости мій народ…!””
Поезія “Оголена правда…”
Б’є струмом оголена правда,
Дощами стікають промови,
Надіємося на «завтра»…
І все починається знову…
Продовжити читання “Поезія “Оголена правда…””
Поезія “Альпініст…”
Альпініст, підкорювач гори,
Ціль – вершина, будь – яка ціна,
Крок за кроком, крізь усі вітри́,
Ба́йдуже, що там пече зима…
Продовжити читання “Поезія “Альпініст…””
Поезія “Запалити свою свічу…”
А сірник догорає швидко,
Хоч яскраво горить, проте
Як без голки немічна нитка,
Так сірник без свічі пусте…
Продовжити читання “Поезія “Запалити свою свічу…””
Поезія “О, скільки суддів…”
О, скільки суддів… І в усі часи
Вони судитимуть, не розібравши суті,
Кричатимуть – «Розпни, розпни розпни!»
За «істини» десь здалеку почуті…
Продовжити читання “Поезія “О, скільки суддів…””
Поезія “Великий Гість!”
В красивому будинку край села,
Жила самотня жінка, з серцем світлим,
Любила Господа, і праведна була
Старалась жити за Його завітом…
Продовжити читання “Поезія “Великий Гість!””