Поезія “Різдво, наче казка…”

Різдво, наче казка, я іду до мами і тата,
До тих найрідніших у цілому світі людей,
Байдужа для них мішура – і здобутки, і статус,
Вони просто люблять і завжди чекають дітей…
Продовжити читання “Поезія “Різдво, наче казка…””

Поезія “Пробач мені, Боже…”

Пробач мені, Боже, що іноді плачу, пробач,
Ці сльози ніяк не зневіра, то – слабкість дитяча,
Такий собі тихий, безмовний, дити́нячий плач,
Що студить вогонь, який іноді надто гарячий…
Продовжити читання “Поезія “Пробач мені, Боже…””