Поезія “Витри сльози, моя дитино …”

Витри сльози, моя дитино,
Скинь мішок, що несеш давно,
Глянь, як сильно затиснув спину,
Та хіба ж він вартий того́?

Що у ньому? Образа свище…
Гіркі спогади і жалі́,
Тиха не́нависть… А навіщо?
А навіщо вони тобі?

Он поглянь – йдуть шляхами люди,
Хто несе мішок на спині –
Не іде, а стежками блудить,
Важко кроки даються, дні…

Бо отам, де тягар огидний,
Мали б вирости два крила,
І допоки його не скине,
Не здійметься під небеса…

То ж скидай той мішок, дитино,
Витри сльози і усміхнись,
Розпускай Богом дані крила
І здіймайся, лети у вись…
23.01.2020р.
© Автор Британ Галина Ярославівна

2018р-2024р © Галина Британ. Авторський блог поетеси "Жива поезія душі…". Використання матеріалів дозволено лише за попередньою згодою з автором і за наявності активного посилання на http://galynabrytan.lviv.ua/