Не хвилюй мою душу вітре,
Не пронизуй мої думки!
Я несу із собою світло,
Не згаси його, не згаси..!
Продовжити читання “Поезія “Не хвилюй мою душу вітре..!””
Поезія “Ти знаєш, на серці тепло…”
Ти знаєш, на серці те́пло,
Ти знаєш, весна в душі…
Так ніби надво́рі спека,
Хоча за вікном дощі…
Продовжити читання “Поезія “Ти знаєш, на серці тепло…””
Фото збірочки поезій “Бути людиною”
Поезія “А у твоїй душі чотири пори року…”
На цю поезію мене надихнуло розважання отця Піо – «Я бачу, що у ваших душах є всі пори року: не раз ви переживаєте безплідну зиму з частим розбиттям, тривогою і турботами, не раз – травневі роси із запахом святих квітів, не раз ви живете в літньому спекотному полум’ї бажань…»
А у твоїй душі чотири пори року:
Зима пронизлива… Сліди осінніх злив…
Весна квітуча… Літо синьооке,
Проходять павутинням твоїх снів…
Продовжити читання “Поезія “А у твоїй душі чотири пори року…””
Поезія “Сьогодні ти живеш…”
Сьогодні ти живеш, ідеш стежками,
А завтра хтось ітиме за тобою,
І осінь знову литиме дощами,
Весна вражатиме казковою красою…
Продовжити читання “Поезія “Сьогодні ти живеш…””
Поезія “Сьогодні почни!”
«Там люди живуть, а тут просто існують,
Там десь є життя, де усе для людей…»
Як часто в житті я слова оці чую,
Набридло до краю, усе, апогей!
Продовжити читання “Поезія “Сьогодні почни!””
Поезія “Прохолодою дихає місто…”
Прохолодою дихає місто,
По шибках стукотить вітерцем…
Йде, прощаючись, осінь барвиста,
Накриваючись жовтим плащем…
Продовжити читання “Поезія “Прохолодою дихає місто…””