Поезія “Не треба подарунків, лиш це СВЯТО…”

Дівчатко Миколаю лист писало,
Виводило всі літери старалось,
На хвильку в роздумах своїх спинялось,
І знову ручка по папері пробігала…

«Я не проситиму багато, Миколаю,
Я чемна була, слухалась, старалась,
Для мами усмішку у тебе попрохаю
Вона вже так давно не усміхалась…

Як тато наш поїхав воювати,
То мама мало їсть, не може спати,
Я, Миколайчику, за неї так боюся,
Я думала сивіють лиш бабусі…

А вчора гладила матусю по волоссі
У неї найпишніші в світі коси,
І я косу хотіла заплести,
А там вже зовсім сиві волоски…

Прошу тебе, мій любий Миколаю,
Хай тато вже скоріше приїжджає,
Бо він чомусь давно вже не дзвонив
Можливо телефон свій загубив…

А як приїде вже додому тато,
То в нас буде найкраще в світі СВЯТО,
І татко пригорне мене до серця
Матуся знову дзвінко засміється…

Тобі молитися я буду і благати –
Не треба подарунків, лиш це СВЯТО…
13.12.2017
© Автор Британ Галина Ярославівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *