Поезія “Розмова”

– А знаєш, я думаю часто…
– Про що, моя пташко, про що?
– Про те, що життя – це щастя,
А холод і дощ – ніщо…

– А знаєш, дивуюся часто…
– Чому, моя пташко, чому?
– Бо як би не було важко,
Я дихаю і люблю…

– А знаєш, сумую часто…
– За чим, моя пташко, за чим?
– Взимку за сонечком я́сним,
Влітку за свіжістю зим…

– А знаєш, лякаюсь часто…
– Чого, моя пташко, чого?
– Бо іноді шлях скелястий
Боюсь не здолаю його..?

– Не бійся, нічого, мила,
Я поруч з тобою завжди,
Візьму твої ніжні крила,
Сховаю їх від зими…

– Я знаю, рідний, я знаю,
Ти світло моє, тепло,
Єдине моє «Кохаю»
Для тебе в житті було…

Стихали слова, стихали…
Закутавшись в почуття,
Тихесенько розмовляли
Лиш два гарячі серця…
20.01.2019
© Автор Британ Галина Ярославівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *