Поезія «Лебідь і голубка…»

Закохався у голубку лебідь,
В душу ніжну, як весняний цвіт,
Радісно кружляла пара в небі
Обіймаючи любов’ю світ…

Поглядали лебеді – судили:
“Ой не пара, ой не пара ви,
На лебідок глянь, які красиві,
Із яскраво – білими крильми…

Що ота голубка сизокрила,
Непримітна надто і проста…”
Шматували почуттів вітрила
Плямували осудом життя…

Плакала голубка на світанні,
Мучилась тонка її душа,
Обійняла милого востаннє
І тихенько зранку утекла…

Довго він шукав її повсюди,
Крила збились, змучений упав,
Серце рвалось боляче у грудях,
Він кохав, її одну кохав…

Так хотів сказати їй єдиній,
Що у серці в нього лиш вона,
Він лежав, замучений, безсилий,
Вмить торкнувся хтось його крила…

– Мій коханий, я завжди з тобою,
І втекти назавжди не змогла…
Пломенить душа моя любов’ю…
Ти, коханий, ти – моє життя…

Хай услід лунають пересуди,
Я без тебе, наче не жива,
В кожному житті багато суддів,
Але доля в кожного своя…

Ніжно обійняв кохану лебідь,
Сильними пташиними крильми…
Як побачиш їх колись у небі
То прошу, не треба, не суди…!!!
03.04.2021
© Автор Британ Галина Ярославівна

2018р-2024р © Галина Британ. Авторський блог поетеси "Жива поезія душі…". Використання матеріалів дозволено лише за попередньою згодою з автором і за наявності активного посилання на http://galynabrytan.lviv.ua/