Привіт, моя матусю мила,
Я змерз в окопі, та я не скорюсь,
Я відчуваю за спиною крила,
Ти знаєш я нічого не боюсь…
Учора, як ревіли злісно гради,
Я відчував як сильно плачеш ти,
Не бійся, ми не кинем тебе мамо,
Ми переможемо, дійдемо до мети!
Бо ми нескорені , ми нездоланні,
Ми не впадем матусю, на коліна,
Скінчиться бій і завтра на світанні,
У лузі знов цвістиме кущ калини…
Ми не покинемо тебе єдину,
Бо любимо тебе понад усе,
Будеш щаслива, моя рідна Україно,
Я обіймаю серденьком тебе!
14.09.2017р
© Автор Британ Галина Ярославівна
Дуже зворушливо, дякую за вірш.
Дякую за щирість! Обіймаю Вас!