Над окопом кулі свистіли
Скаженіли гради ворожі
Він збирав до купи всі сили
Але розум кричав – не зможеш!
Від поранення звело ногу,
Не дістатись йому частини…
Ворог взяв село у облогу
Все, кінець… Він упав на спину…
Небо тихе таке і чисте
Вмить забилось серце частіше
Пригадалось тонке намисто
Й очі мамині найрідніші…
Вмить відчув її ніжний дотик
І обійми, так тепло стало
І вуста шепотіли: «Боже,
Я вернусь, обіцяю, мамо…»
Сили сповнили усе тіло
На колінах поповз ровами
А душа, душа тріпотіла
Відчувала молитву мами…
Вмить затихло все, прислухався
Хтось говорить, невже підмога?
«Хлопці, тут він – голос роздався
Він живий, живий Слава Богу!»
Їдуть в госпіталь, в небі синява
А від мами дзвінки всю дорогу,
Це вона молитвами сина знов
Нині вимолила у Бога!
Так матусю, алло, я слухаю,
Ти не плач, я лиш ранений в ногу,
Бог молитву, мамусь, почув твою,
Буду жити, дякую Богу!
10.12.2024р
© Автор Британ Галина Ярославівна