Якби змогла, подарувала б тобі небо,
Воно безмежне, як твоя душа,
Схилила б його синяву до тебе,
Щоб серця не торкнулася зима…
Якби змогла, подарувала б тобі зорі,
Щоб освітили ночі пелену,
Вони, як твої почуття, прозорі,
Осяюють тривоги темноту…
Якби змогла… Я зможу й подарую…
Бо небо – сотні моїх молитов,
А синява – тепло, з яким мандрую,
А неосяжні зорі – то любов…
20.08.2018р.
© Автор Британ Галина Ярославівна