Живи, чуєш, живи!
Навіть, як кричать голосні сирени,
Поруч йдуть бої, запеклі, шалені,
У окопах солдати стоять сталеві,
Б’ються за волю, за честь, за мрію,
Щоб ти, він, вона, не існували, жили, розумієш?
Живи, чуєш, живи!
Не спиняйся ні на одну хвилину,
Сльози – усмішка… Так, ти людина…
Десь на повну, десь наполовину…
Нині болить, завтра стихне, як вітер,
Живи, бо він у окопі, щоб ти, він, вона могли жити…
Живи, чуєш, живи!
Світу не зрозуміти твого терпіння,
Хтось, може, кидатиме каміння,
А ти просто міцно тримаєш коріння,
Знаєш, – без тебе не буде тилу,
Того, за який він готовий віддати життя, кожну хвилину…
15.08.2023
© Автор Британ Галина Ярославівна