Поезія “Я нині розмовляла із дощем …”

Я нині розмовляла із дощем,
Він так спішив про все розповісти,
Вростав у душу польовим плющем,
Просив залишитись і ще не йти…

Під супровід сполоханих птахів,
Він говорив, у кожній краплі – сльози,
Всю душу свою вилити хотів,
Бо втримати усе було не в змозі…

Він бачив біль в очах чоловіків,
Що захищають край свій до кінця,
Річки в окопах вийшли з берегів,
Щоб змити болем спалені серця…

Він омивав оголені хати,
Зруйновані садки, театри, школи,
Дитячі іграшки, прострелені ляльки́,
Не гратимуться ними вже ніколи…

Він говорив, все говорив мені,
А по моїй душі немов вогнями,
Він мав з веселками кружляти в вишині,
Краплинами літати над полями…

Він мав би…Та війна пекла вогнем,
Його краплини билися об камінь
Там де колись життя било ключем,
Все стихло, потонуло у тумані…

Я нині розмовляла із дощем
Так щиро і відверто, аж до болю,
На серці залишився тихий щем,
Полинув дощ забравши із собою

Мої думки, якими я живу –
Молюся – Боже, зупини війну!!!
29.06.2018р.
© Автор Британ Галина Ярославівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *