Поезія “Змучений ангел”

Тихо плакала ніч за вікном,
Розриваючи тишу надвоє,
Біля ліжка, з підбитим крилом,
Ангел зраненого героя…

Вчора обстріл, він мужньо стояв,
Відганяючи кулі злобні,
Нині тільки на мить задрімав,
Знову бій, знову бій холодний…

Затуляв від вогню бійця,
Огортав на морозі теплом,
Таки ранили… Біль… Швидка…
Ангел поруч з підбитим крилом…

Цілу ніч хірург у лікарні,
Над героєм старанно трудився,
Поруч тихо зморений ангел,
За героя невтомно молився…

«Все, закінчили, буде жити»,-
Тихо мовив хірург над ранок,
В очі ангелу подивився :
«Дай і твої зашию рани…»

Здивувався змучений ангел:
«Як ти знаєш? Я ж безтілесний?»
«Він не вижив би ,тому знаю
Що ти тут , мій друже небесний…

Щиро дякую я без тебе,
Не зумів би його підійняти,
Донеси подяку до неба,
Відпочинь, я буду пильнувати…»

Задрімав замучений ангел,
Відновив загублені сили,
Щоб над своїм бійцем вже зранку,
Підійняти зміцнені крила…
15.12.2018р.
© Автор Британ Галина Ярославівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *