Весільна музика лунала,
Кружляли в танці молодята,
Закохана, щаслива пара,
Світились сонцем оченята…
Тікали роки, молодята,
Життя картину малювали,
Ділили радості і біди,
Один у одного навчались…
Послав Господь їм доню й сина
Спішили все кудись літа…
І яскравішала картина
Подружнього щасливого життя…
Хотілось їм, щоб діти мали все,
Хотілось більший дім, хотілось…
Життя спотворило бажання це,
Увечері порадитися сіли…
Про те, чи варто їхати йому чи ні,
І туга серце болем пронизала…
Так, важко буде там, на чужині,
Сльоза солона по щоці стікала…
Посиділи…Порадились…Поїхав…
Минали дні, минали місяці…
Всім було важко, сумували діти,
Дзвонили часто татові вони…
Та час стирав мов гумка на папері,
Етюди спільного щасливого життя,
Стирав привички, радісні моменти,
І малював вже нове майбуття…
Роки минали, діти виростали,
І тато у відпустки приїжджав,
Красивий дім вони побудували,
Та час невпинно все стирав, стирав…
Вже школу закінчили ластів’ята,
Життя доросле їх обійняло,
Вернувся з чужини назавжди тато,
А відчуття що повз життя пройшло…
На ганку тихо фото розглядає,
Як донечка й синок до школи йдуть,
Як на шкільному святі виступають,
Як в перший раз до сповіді стають…
На фото сльози капають невпинно,
Він все це пропустив, час все забрав,
Найважливіші миті і хвилини,
Що не повернуться, на гроші проміняв…
Життя одне, життя єдине,
Життя у кожного своє,
Не пропускайте ті хвилини,
Які важливі над усе!
Не пропускайте, те, що не вернути,
Бо час все забирає в небуття,
Не пропускайте, щоб бува не оглянутись,
І не побачити, що пропустили все життя…
31.05.2017р
© Автор Британ Галина Ярославівна