Не плачу, ні, кому потрібні сльози,
Душа стікає краплями роси,
Між сірих днів загубленої прози,
Мені б лишень краплинку доброти…
Продовжити читання “Поезія “Краплинка доброти…””
Поезія “Сонячна ВЕСНА”
Зустрілися… А ти така як бу́ла,
Без пафосу, без масок, без гримас,
Така своя… Тепло твоє відчула
І серце заспокоїлося враз…
Продовжити читання “Поезія “Сонячна ВЕСНА””
Поезія “Оголена правда…”
Б’є струмом оголена правда,
Дощами стікають промови,
Надіємося на «завтра»…
І все починається знову…
Продовжити читання “Поезія “Оголена правда…””
Поезія “Альпініст…”
Альпініст, підкорювач гори,
Ціль – вершина, будь – яка ціна,
Крок за кроком, крізь усі вітри́,
Ба́йдуже, що там пече зима…
Продовжити читання “Поезія “Альпініст…””
Поезія “Запалити свою свічу…”
А сірник догорає швидко,
Хоч яскраво горить, проте
Як без голки немічна нитка,
Так сірник без свічі пусте…
Продовжити читання “Поезія “Запалити свою свічу…””
Поезія “До дня української мови!”
Тендітна, мелодійна і вродлива,
Безмежна, як моря і океани,
Легка і чиста, наче літня злива,
Та ки́дають у неї реп’яхами…
Продовжити читання “Поезія “До дня української мови!””
Поезія “Моє таємне місце…”
Твоя душа – моє таємне місце,
Мій сховок, від усього, від усіх…
Там мої весни сповнюються змістом,
Вбираючи тепло думок твоїх…
Продовжити читання “Поезія “Моє таємне місце…””
Поезія “Якісне взуття…”
Така красива, радісна, успішна,
Така щаслива, впевнена така…
– Сідай, дитино, поговорим трішки,
Заходь, отут залиш своє взуття…
Продовжити читання “Поезія “Якісне взуття…””
Поезія “Не можна без неба..!”
Ховаєм буває,
Надії за мрії,
Зникаєм буває,
В буденній стихії…
Продовжити читання “Поезія “Не можна без неба..!””
Поезія “Розмова з Небесним Татом”
– Буває в душі вітри,
Проймають аж до знемоги…
– Ти просто їх відпусти,
Хай линуть на свої дороги…
Продовжити читання “Поезія “Розмова з Небесним Татом””