Поезія «Цей дощ, наче вічність»

Цей дощ, наче вічність, торкається твоїх глибин,
Змиває пилюку, в якій загубилася доля,
Безмежна величність симфоній маленьких краплин,
Торкнувшись душі, випускають проміння на волю…

Цей дощ наче вічність, торкається твоїх висот,
Зриває завісу під час затяжного антракту,
Актори, зненацька застигнуті, без позолот,
Не можуть впіймати ритмічності нового такту…

І ти розумієш, що все це була тільки гра,
Яка відібрала життєвого шляху частину.
Як добре, що дощ, не спізнився і ще не межа,
Стікають душею, цілющі небесні краплини…
10.03.2021
© Автор Британ Галина Ярославівна

2018р-2024р © Галина Британ. Авторський блог поетеси "Жива поезія душі…". Використання матеріалів дозволено лише за попередньою згодою з автором і за наявності активного посилання на http://galynabrytan.lviv.ua/