О люди, люди… Люди ми чи ні?
Так соромно, так боляче до краю…
То ми єдині? Як же? Ми – чужі…
Та хижий звір боронить свою зграю…
А ми все ж люди… Люди ми чи ні?
Брати і сестри, з душами й серцями…
За сценою сховались лялькарі
Гадаючи, що в праві гратись нами…
Та ми все ж люди, правда ж, не ляльки?
І хай той камінь, що нам в руки вклали,
Наріжним стане… Щоб через роки
Ніхто не грався нашими синами…
21.02.2020
© Автор Британ Галина Ярославівна