Поезія “Мій Тату Небесний…”

Мій Тату Небесний, прошу не тривожся за мене,
Я твою любов даруватиму тим, хто впаде,
Старатимусь, Тату, допоки ще листя зелене,
Допоки зима ще морозом вуста не пече…

Мій Тату Небесний, ти знаєш, а я відчуваю,
Як ти обіймаєш поранені крильця мої,
Що знову окріпли, я іноді навіть літаю,
О як же я вдячна, Мій Рідний, за крила Тобі…

Мій Тату Небесний, а я не боюся нічого,
З Тобою я сильна, з тобою я – вічно жива,
З тобою здолаю усяку скелясту дорогу
Бо Ти – моє сонце, бо Ти – моя вічна весна…!
24.11.2019р.
© Автор Британ Галина Ярославівна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *