Подаруй мені свою щирість,
Лиш її… Більш нічого не хочу,
Бо вона розфарбує сірість,
Ту буденну, що муляє очі…
Знаєш іноді йти не сила,
Просто хочу посто́яти тихо,
Потім в очі твої порину,
І відчую на серці втіху…
Бо у них і живе ця щирість,
А без неї життя безкриле,
А без неї на серці сирість
Я б без неї не полетіла…
Подаруй мені свою щирість,
Зможу в ній від дощу сховатись,
Щоб бува не намокли крила,
Бо безкрилі не можуть літати…
28.11.2017
© Автор Британ Галина Ярославівна