Перетинаю роздоріжжя моїх мрій,
Торкаючись усмішкою до неба,
Іду, в руках серпанок із надій,
Здавалося б, нічого більш не треба…
А ні, ще сонця жменька і тепла,
Любові крапля і молитва щира,
Суцвіття милосердя і добра,
І віра в серці, незгасима віра…
Іду, крізь павутиння сірих днів,
Крізь сніг і дощ, крізь полотно подій,
Іду… Зібравши намистинки снів…
Перетинаю роздоріжжя моїх мрії…
14.10.2017
© Автор Британ Галина Ярославівна