Кожного літа мама з татусем,
Відвозили синочка до бабусі,
Ось він підріс, і твердо заявив –
«Дорослий я уже, і не боюся
Поїду до бабусі сам, один».
Хоч мама з татом трішки опирались
Та все ж розуміли – вже дорослий син,
То ж провели і настанови дали:
– Синочку ти такий дорослий вже, –
Поправила матуся комірець.
– А як злякаєшся, то прочитай оце, –
В кишеню тато сунув папірець.
У потязі на лаву хлопчик сів,
Біля вікна спокі́йніше, здавалось,
От потяг рушив. Хтось щось говорив,
В вагоні якось вмить усе змішалось…
Шум, сміх, розмови і дитячий крик,
Хтось слухав музику, а хтось журнал читав,
В вагон зайшов суворий провідник,
Сердито щось на нього пробурчав.
І так багато навкруги очей,
Немає тата і далеко мама,
Він сам посеред всіх оцих людей,
І якось страшно й неспокійно стало…
Він знітився і поглядом поник,
Спітніли руки й пальці затремтіли,
Хотілось потяг зупинити вмить,
Здавалося й земля кудись поплила…
Та вмить згадав записку і слова,
Які промовив тато на пероні,
З кишені витягнув папірчик, прочитав:
– Я поруч, у сусідньому вагоні…
Так наш Небесний Тато знає все
І як погано нам чи страх діймає
Дає зрозуміти, що Він з нами йде,
Він поруч, хай ніщо нас не лякає…
24.05.2019
© Автор Британ Галина Ярославівна
Ісаї 41:10
«Не бійся, з тобою-бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю».