Величний дім стояв біля ставка,
Пишались біля нього кипариси
І виноградна красувалася лоза,
Троянди, шавлії, тюльпани і іриси…
Птахи оспівували цю красу в піснях,
Джмелі понад трояндами літали
А там на самоті, біля ставка,
Берізка з вітром тихо розмовляла…
Одна самотня листям шелестіла
Корінням із ставка водичку пила,
І милувалася красою саду
Та враз почула звук страшний позаду…
Він йшов, господар двору, із пилою
Яка волала диким криком на весь світ
Йшов до ставка повільною ходою
І налякавшись, навіть вітер стих…
Все як задумав він було в саду –
Дерева клумби… все як планувалось
Лише берізка була зайва в тім раю,
Й давно вже краєвид йому псувала…
Кричала на весь сад бензопила
Берізка з болю й розпачу тремтіла..
Вона хотіла жити, він – вбивав
І блискавкою небо засвітилось…
І заридало проливним дощем
Заголосило громом на весь світ,
І вітер квилив як дитя мале,
Торкався ніжно до завмерлих віт…
Ще довго небо плакало дощами
Схилились у зажурі кипариси
Голівки опустили вниз тюльпани
Потускли, сумом зболені іриси…
Усе в саду берізку цю любило
Вона була душею того саду,
Та він не зрозумів цього, убив
Так просто, бо не входила до плану…
15.06.2017
© Автор Британ Галина Ярославівна