Буває ідеш крок за кроком,
Життя в колію наче входить,
А потім – удар, наче током,
І все, що посіяв – не сходить…
І доля вистукує ритми,
Чужі і тобі не знайомі,
І креслить складні алгоритми
Де всі похідні невідомі…
І ти вже пройшов так багато,
Та знов мов мала дитина,
Штовхає життя крок ступати,
Підкошуються коліна…
Та що ті задачі долі,
Незнані чужі алгоритми,
Неначе роса світанкова,
Щезають від сили молитви…
І знову ідеш в дорогу,
За покликом серця, поволі,
І знаєш – коли ти з Богом,
Безсилі удари долі…
15.01.2019
© Автор Британ Галина Ярославівна