Дощить… Так часто у житті дощить,
Тумани огортають перехрестя,
Щемить у грудях глибоко, щемить
Йду, крізь тумани, слухаючи серце…
Дощить… А там на обрії тепло
Торкається душі легеньким вітром,
Іду, й дощу неначе не було,
Його не помічаю, тільки світло…
Дощить… І розквітають почуття,
Цвітінням щастя, радості, любові,
Той дощ змінив маршрут мого життя,
Безповоротно змивши порох з долі…
Дощить…Спасибі Господи за дощ,
Без нього не знайшла б я того шля́ху,
Іду, струсивши попіл із підошв,
Попіл рутинної байдужості і стра́ху…
19.09.2017
© Автор Британ Галина Ярославівна
Як можна оптимістично, попри інколи сіру буденність, втілити ідею дощу у життя! Дякую!
Спасибі ЩИРО, пані Анно!!! Так, хочеться, щоб і в дощику ми знаходили позитив. Дощ – це також краса і Боже благословення… Дощ має свою цікаву мелодію…