Ми загубились посеред дощу
Такої зливи не було ще досі,
Дві постаті шукаючи весну
Так непомітно забрели у осінь.
Ти знаєш, осінь зовсім не така
Якою мені серце малювало,
Вона солона мов морська вода,
Глибока наче води океану…
У ній все золото на видноті,
Те що весною нам здавалось тлінним,
У ній не просто грози, в ній – дощі
І кожна крапля – це дорогоцінність…
Ми не губились, просто підійшли,
До осені, щоб, золота торкнувшись,
Відчути те, що посеред весни
Губилося… В буденності втонувши…
16.11.2019р.
© Автор Британ Галина Ярославівна