Колись ти пригорнеш мене до себе
І скажеш як любив всі ці роки́
Як світ без сонця, без блакиті неба,
Так ти не міг життям без мене йти…
Колись ти пригорнеш мене так ніжно,
І ми згадаємо наш перший спільний крок,
Як було сонячно в житті, як було сніжно,
Згадаєм кожен наш гіркий урок…
Стежки, які здавалися простими,
Звивались вниз, а то на височінь,
А ми все йшли, і не втрачали сили,
Вдивляючись в барвисту далечінь…
Колись ти пригорнеш… Я обіпруся
На твою щирість, на твою любов,
Душі твоєї поглядом торкнуся
І закохаюсь в тебе знов і знов….
26.02.2018
© Автор Британ Галина Ярославівна