Коли душі торкається любов,
Вона промінням сяє поміж люду,
Наповнюючи світлом молитов,
Серця, якими вітер зимний студить…
Коли душі торкається любов,
Вона корінням в небо проростає,
І плодоносить щедро знов і знов,
Щоб дарувати те, що не вмирає…
Коли душі торкається любов,
Вона живе, збираючи каміння,
Цінує тишу посеред розмов,
Торує шлях до вічного спасіння…
22.11.2019р.
© Автор Британ Галина Ярославівна