Між двох вогнів так боляче нестерпно,
Між двох вогнів пече несамовито,
Серце кричить, душа від болю терпне,
Як вибратись? Як ці вогні згасити..?
Між двох вогнів стою, молюся Богу, –
«Допоможи,Татусю, дай дощу!»,
Я знаю, прийде Він на допомогу!
Сльозами ці вогні не погашу…
Потрібен дощ, благословенний небесами,
Жаданий, життєдайний, неминущий!
Молюся, стоячи поміж вогнями,
Які згасають від краплин цілющих…
Легенький вітерець розвіє попіл,
Дим від вогню, залишиться рубцем
На серці… А в душі наступить спокій,
Навіяний проникливим дощем…
16.09.2017
© Автор Британ Галина Ярославівна