Я ніколи не була тобі сестрою,
Ще й молодшою, як називала ти,
Все навкруг наповнивши собою,
Ти ішла тихенько до мети…
Гралась щирістю, довірою моєю,
Розповзаючись мільйонами гадюк,
Тихих присипляючи брехнею,
Непокірних – на алею мук…
Вкоренилась у моєму домі,
І душила, щоб ніхто не знав…
Не вдалося, бо росли свідомі,
Мій народ супроти тебе став…
І терпець, терпець тобі урвався,
Блиснув на весь світ гидкий оскал,
Новий кадр не вийшов, так, не вдався?
Це кінець, фіаско, твій провал!
Ти мене вбивала сотні років,
Створюючи світ кривих дзеркал,
Все, межа! Доволі цих уроків!
Цей останній бій наш – твій фінал.
Час збирати, «несестра», каміння,
Ти за кожен з них відповіси…
Рік за роком, нові покоління
На плечах тягтимуть ці мішки…
14.06.2023
© Автор Британ Галина Ярославівна