Ще вчора ми раділи і жили,
На вулицях дитячий сміх і радість…
Та ви прийшли, прийшли щоб нас «спасти»,
Вогнями куль, вогнями ваших градів…
Спасти кого? Від кого? Нас від нас?
Від щастя нашого, від радості й споко́ю?
Від чистих і заквітчаних терас?
На землю нашу ринули ордою…
Чи вам не гидко слухати «царя»,
Що грає в шахи долями мільйонів,
Кидаючи сліпого пішака,
За межі всіх дозволених кордонів…?
Ні, вам не гидко… Страшно, але факт,
Невільники бездушні і безсилі…
Та це кінець, давно вже шах і мат
«царю», якого ви самі й зростили…
Розсипалась імперія брехні,
Залита кров’ю діточок безгрішних,
І кожен з вас десь там уже на дні,
Де плач і скрегіт в темряві кромішній…
19.07.2022
© Автор Британ Галина Ярославівна
Слухати поезію у виконанні автора