Настане мить, коли в тобі згорить,
Оте бажання бігти марафони,
Коли на обрії замайорить,
Щось, начебто далеке, та знайоме…
Настане мить, і ти її приймеш,
Зупинишся…І серця стук почуєш…
В гонитві думав, до мети дійдеш,
А в підсумку, – сьогодні лиш стартуєш…
Настане мить… А знаєш, що скажу?
Ти так її чекав, десь підсвідомо,
Бо посеред будення міражу
Не ставилися крапки, тільки коми…
Не вистачало на усе часу́,
Міні – антракти не спиняли руху,
А серце так чекало на грозу,
Яка втамує у душі посуху…
23.02.2018
© Автор Британ Галина Ярославівна