Не ображайте дорогих людей
Болючими, пекучими словами,
Не закривайте зопалу дверей,
Які проваллям стануть поміж вами…
Не ображайте, не паліть мости,
Не відрікайтесь, зводячи сходи́нки,
Бо навіть блиск найбільшої мети,
Не вартий їх найменшої сльозинки…
Не ображайте, бо коли зима,
Стежки накриє лютими снігами,
Вони здіймуть над вами два крила,
Боротимуться з вітром молитва́ми…
Не ображайте, бо коли вони
Торкнуться до межі своєї долі
Усі образи стануть під грудьми
І буде важко дихати від болю…
Не ображайте, краще обійміть,
Простіть і попросіть їх вам простити,
Життя – то мить, і вам дана ця мить
Щоби навчитись істинно любити…
13.01.2021
© Автор Британ Галина Ярославівна
Боже, яка сильна істина вкладена в ці слова. Вірш пробирає до глибини душі , а по щоках течуть сльози…, бо згадуєш своє життя і своїх, милих серцю людей… і своє ставлення до них… Браво автору!!! Прекрасна, мудра поезія, яка наставляє, вчить, закликає до покаяння і гоїть в серці рану!!!
Дякую за Вашу щирість!!! Дякую Богу за ВСЕ!!! Добра Вам і Божої ласки!!! Обіймаю!!!
Пані Галино! Ваша поезія пройняла до глибини душі!!!Сліз не можу стримати! Немає слів, щоб оцінити Ваші мудрі слова! Низький уклін Вам!
Дякую ЩИРО, пані Ліночко, за такі чудові слова!!! Дякую Богу за ВСЕ, бо я тільки виконавець Його Волі. Добра Вам та Божого благословення!!!