Ті квітучі поля, кучеряві ліси і діброви,
Увертюри дощу, вальсування опалого листя…
Ця велична краса, ця безсмертна нетлінна основа,
Як і твоя душа досконала, довершена, чиста…
І минають віки, і минають царі і придворні,
І минають ілюзії ма́рних і пафосних мрій,
Не минає любов, та, що істинна, не бутафорна,
Не минає краса тих одвічних безмежних стихій…
І сьогодні твій час дарувати себе цьому світу,
Серед тиші віків, пізнавати свою глибину,
Бо у тобі – душа, те нетлінне, негаснуче світло
Що пройде крізь віки, і запалить для когось свічу…
18.12.2020
© Автор Британ Галина Ярославівна