Він чимдуж поспішав на роботу
Морозець уже пальці щипав
Пізня осінь вогка і холодна
Вітер наскрізь, здавалось, проймав…
Біля парку помітив людину
Безпритульний старенький дідусь…
Зупинився, постояв хвилину
Серце наче завмерло чомусь…
У кишеню, – нічого немає,
Гаманець… Мабуть вдома забув..
Що ж робити? У серці палає
– Добрий день, – усміхнувшись, кивнув
Добрий, синку, – промовив старенький,
Лиш холодний, в повітрі зима… –
– Ось візьміть, він хороший, тепленький, –
Простягнув йому свого плаща ..
– Як же ти? – он на вулиці холод,
Ти ж замерзнеш у светрі однім…
– Не хвилюйтесь, ось тут, зовсім поруч,
Недалеко, дідусю мій дім… –
Обійняв, – ну бувайте здорові,
– Щиро дякую, синку, щасти…
У очах мов засяяли зорі
І хотілось летіти, не йти…
День минув, пролетів непомітно,
Ніч на стомлене місто лягла
Він заснув і у сні бачить світло
Яскравіше за сонце сія…
Вмить у світлі Ісуса побачив,
Приглядався чи це не міраж?
На плечах в нього накидка наче
Ні не накидка це ж його плащ…
– Синку, дякую, – голос полився,
Було холодно нині мені
Ти ж мене не минув, я зігрівся
Мій синочку в твоєму плащі…
Ти ідеш по життєвій дорозі
Не минай тих, хто впав на шляху,
Може це сам Ісус тебе просить
Може холодно зараз йому…
© Автор Британ Галина Ярославівна