Зимовий вечір, станція метро…
Юнак по телефону розмовляє:
– Люблю тебе, люблю… Алло, алло… –
Щаслива усмішка вуста не покидає…
Поруч дівчатко біля татуся:
– А ти мене татусю любиш, знаю…
– Отак, – піднялась татова рука –
Найбільше, аж до неба, пам’ятаєш?
Неподалік бабуся з дідусем:
– А ти мене, старенька також любиш?
Засяяло теплом її лице:
– Всім серцем, ти ж і так це знаєш, любий…
Зимовий вечір, станція метро,
А на пероні начебто світає,
А це любов, а це її тепло
Серця і душі сонцем обіймає…
18.12.2021
© Автор Британ Галина Ярославівна
Щиро дякую за таку всітлу поезію!
Дякую за щирість і світло Вашого серденька!! Дякую Богу за ВСЕ!!! Добра Вам і Божого благословення!!!