Поезія “Мама, здається я закохалась…”

Мама, здається я закохалась,
Він такий красень, хоч часом зухвалий
Каже що в сукні я наче принцеса
Хоч було холодно вчора, замерзла…

Та, він говорить, це неважливо,
Треба щоб модно було і красиво…
Так, він розумний, і знає багато,
Вміє смішити усіх, розважати,

В нашій компанії він самий стильний,
Та наголошує завжди що вільний…
В мене у грудях наче ножами,
Як він на подруг дивиться, мама,

Їм усміхається і обіймає,
Йому все рівно, що я відчуваю…
Ми розійшлися, а знаєш, мама,
Мабуть на краще, я сильною стала,

І з поміж подруг лишилась одна
Та що не кинула, поруч була…
Мама, здається я закохалась
Він поруч йшов, а я й не помічала…

Він мені шапку на вуха вдягає,
Руки в долонях своїх зігріває
Злиться, як легко взимку вдягаюсь
І парасольку у сумку кидає…

Дивиться в очі – наче світає,
Тихо шепоче мені лиш кохаю,
І коли серце сніги замітають,
Він завжди поруч, немов відчуває…
Зробить усе, щоби я усміхалась
Мама, я знаю, я закохалась..
01.07.2021
© Автор Британ Галина Ярославівна

Поширити допис

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *