Ти сердишся на нього… Що ж спинись,
І уяви на мить, що він не поряд,
Що інша – його небо, його вись,
Що іншу зігріває його погляд…
Він їй телефонує сотні раз,
Так просто, щоб вона не сумувала,
Без макіяжу, масок і прикрас,
Вона йому найкраща, досконала…
Він їй розповідає про усе,
Її долоні в своїх зігріває…
Спинитись просиш, в грудях щось пече?
Це значить ти по справжньому кохаєш…
Він тут, такий відвертий і простий,
Для нього ти – його куточок раю,
В буденності, прошу, не загуби,
Оте що вічне, те, що не вмирає….
27.06.2021
© Автор Британ Галина Ярославівна