Скидай маску, вовче, не ховайся,
Я вже бачила твоє лице,
Я не вдарю, ні, ти не лякайся,
Я не вмію так, як ти мене…
Я не вмію так… Поплачу тихо,
Все перегорить в мені вогнем,
Тільки би не випалило лихо
Що приніс, нутро моє живцем…
Тільки б почуття не спопелило,
З попелу здіймається туман,
Сил не буде підійняти крила,
Бо на них багато свіжих ран…
Скидай маску, вовче, я ж все знаю,
Я за тебе щиро помолю́сь,
Бог простить, і я тобі прощаю
Струшу попіл й знову підійму́сь…
24.03.2019
© Автор Британ Галина Ярославівна