Він вмивав своїм учням ноги,
Хоч їм ніяково було…
– Так потрібно, – тихенько мовив.
Здивувався Симон Петро:
– Мій учителю, ми не гідні,
Щоби ноги ти нам вмивав…
– Те що нині роблю, повірте
Те відкриється завтра вам…
Людям послані ви служити,
Не вивищуючи себе,
Щоби істинно полюбити
Тих, хто в ім’я Господнє йде…
Не омию Вам ціле тіло,
Бо Ви чисті, проте не всі…
Очі зрадника заблистіли
Щось заскімлило у душі…
Він брудний, і учитель знав це
Погляд тихо відвів убік…
Вчора, нині, на жаль і завтра
Будуть ті, що не вмити їх…
Затягає цей бруд сумління
Віддаливши ясну блакить…
Милий Боже пошли прозріння
Тим, хто душу свою бруднить…
29.04.2021
© Автор Британ Галина Ярославівна
Ваші вірші про Бога торкаються душі!
Дякую Вам за щирість!!! Дякую Богу за ВСЕ, бо я тільки виконавець ого волі!!! Добра Вам і Божої ласки!!!