Вона танцювала не так як усі,
І рухи її – поза рамки стандарту
Одні насміхались, а інші її
Старались затиснути в ті самі рамки…
Затиснули все ж… Рух за рухом вона
Ставала такою як бачити інші хотіли
Забула всі рухи, які диктувала душа
Зробила слухняними серце і душу і тіло.
Та якось вночі посеред кромішнтої тьми
Засяяло щось заблищало, немов діаманти,
Пригледілась – там у кутку серед пилу вони
Світилися сонцем оті найдорожчі пуанти…
І серце забилось заквилила спрагла душа
Підбігла до них одягнула – і стало світати
Заплющила очі вдихнула повітря Весна
Вона танцювала… Вона не могла більлше не танцювати
І всі навкругм дивувалися танцю її
Старались також повторити за нею ці рухи
Затерплі серця оживали як цвіт навесні
Вона танцювала під серця гарячого стукіт…
А ти? Як у тебе? Ще досі ховаєшся… Так?
Десь там серед мотлоху сховані твої пуанти
Знайди їх, прошу, чуєш, зараз вдягни їх, ну як?
Ти сяєш… Танцюй! Ти створена щоб танцювати…
04.02.2024
© Автор Британ Галина Ярославівна