В осіннє листя заховаю втому,
В проміння сонячне закутаю вірші,
Ти тут… Я біля тебе завжди вдома
Зігріта світлом рідної душі…
Продовжити читання “Поезія “В осіннє листя заховаю втому…””
Поезія “Я така, як колись…”
Я така, як колись… Та ж сама,
У очах – відбиток весни…
Залатаю на серці рани,
Заховаю їх під крильми…
Продовжити читання “Поезія “Я така, як колись…””
Поезія “Доброта”
У натовпі, що гнався без упину
Самотня серед бли́зьких… Сирота,
Ступала тихо, похиливши спину,
Знесилена, ослабла доброта…
Продовжити читання “Поезія “Доброта””
Поезія “Круки – відчуття”
Буває відчуття, що я згубилась,
Поміж буденних сірих колісниць,
За цінності моральні учепилась,
Зі свічкою блукаю між темниць…
Продовжити читання “Поезія “Круки – відчуття””
Поезія “А ти мелодія…”
А ти мелодія… Єдина, неповторна,
Ніхто більш не зіграє твій мотив,
Ти можеш бути радісна й мінорна,
Комусь буде потрібен лиш твій спів!
Продовжити читання “Поезія “А ти мелодія…””
Поезія “Сухожилля нашої землі”
Стежки, розвилини, дороги і розтоки,
Сплітається із них уся земля…
Вони ведуть… Рахують наші кроки
У них і осінь наша і весна…
Продовжити читання “Поезія “Сухожилля нашої землі””
Поезія “Роздоріжжя моїх мрії…”
Перетинаю роздоріжжя моїх мрій,
Торкаючись усмішкою до неба,
Іду, в руках серпанок із надій,
Здавалося б, нічого більш не треба…
Продовжити читання “Поезія “Роздоріжжя моїх мрії…””
Поезія “Було́…”
Було́… Я падала і підіймалась…
Було́… Я плакала, але й сміялась…
Було́… І літо, й мокра осінь…
Було́… І сонечко, і грози…
Продовжити читання “Поезія “Було́…””
Поезія “А що людина?..”
А що людина?
Скільки їй для щастя треба?
Осіннього шматочок неба,
Відбиток мрії у веселці,
Усмішку тих що там у серці…
Продовжити читання “Поезія “А що людина?..””
Поезія “Послухай тишу…”
Послухай тишу…Так, вона багатослівна…
Серцебиттям розкаже про усе,
Можливо трішечки консервативна
ЇЇ мелодія, але тебе пройме…
Продовжити читання “Поезія “Послухай тишу…””