Коли опускаються руки,
І нерви – немов дротами,
Лиш серце нав’язливим стуком
Приводить тебе до тями,
Продовжити читання “Поезія «Ти – сонце комусь на світі…»”
Поезія «Краща із прикрас…»
Не грай, живи! Така як є правдива,
Не бійся, що кида́тимуть штики́,
Твоя любов – для когось стане дивом,
Твоя весна – щоби комусь цвісти…
Продовжити читання “Поезія «Краща із прикрас…»”
Поезія “Світи…”
Світи… І омине тебе пітьма,
Іди… І, з кожним днем, ростиме сила,
Веди… І не торкнеться самота,
Лети… Побачиш як зміцніють крила…
Продовжити читання “Поезія “Світи…””
Поезія “Соло сонця…”
Стікає літо каплями по стрісі,
Туманами лягаючи на вії,
Сховавши у твоїй пустій валізі
Такі довгоочікувані мрії…
Продовжити читання “Поезія “Соло сонця…””
Поезія “Сьогодні почни!”
«Там люди живуть, а тут просто існують,
Там десь є життя, де усе для людей…»
Як часто в житті я слова оці чую,
Набридло до краю, усе, апогей!
Продовжити читання “Поезія “Сьогодні почни!””
Поезія “Не відкладай на завтра..!”
Не відкладай на завтра своє щастя, чуєш?
Не відкладай, те що потрібно для душі…
Життя – це мить, якою ти мандруєш,
Не віддавай цю мить у спогади чужі…
Продовжити читання “Поезія “Не відкладай на завтра..!””
Поезія “Упевнено і віртуозно йди!”
Ти знаєш, скільки в тобі сили,
Скільки завзяття, запалу, терпіння!
Хай не лякають кілометри, милі,
Іди! Переступай через каміння…
Продовжити читання “Поезія “Упевнено і віртуозно йди!””
Поезія “Подяка синові”
Присвячується самому найдорожчому, улюбленому синові, який завжди є підтримкою, опорою для нас, є вічним двигуном нашого життя.
Мій синок, моє серце й душа,
Мій найкращий, мій найрідніший,
І щоку обпікає сльоза,
Коли згадую твою усмішку.
Продовжити читання “Поезія “Подяка синові””
Поезія “Подяка синові”
Доля дарувала щастя нам,
В мить, коли на світ з’явився ти,
Ти підріс, дорослий сину, став,
І пишаємось тобою ми завжди.
Продовжити читання “Поезія “Подяка синові””