Моя п’ята книга – Християнсько-філософський, частково автобіографічний роман, з вплетенням поезії “Двадцять вісім снів Софії”
Анотація
Львів, 2007 рік. Молода, амбітна, творча, закохана у слово Софія, працюючи в редакції газети шукає своє істинне призначення в житті. Зустрічі з різними людськими долями, накладають свій відбиток на її світосприйнятті. Розчарування в близькій, як їй тоді здається, людині, підриває віру в істинну, щиру любов… Та все змінюється одного ранку. Продовжити читання “Моя нова книга!!! Довгоочікувана посилка!”
Ділюсь новиною про нову книгу
Вітаю дорогі мої. Вирішила зняти коротеньке відео, тому що мені прийшов лист з видавництва Ліра-К, про мою нову книгу. У відео я відкриваю трішки завісу, що ж за книга друкується… Продовжити читання “Ділюсь новиною про нову книгу”
Прозовий, автобіографічний твір “Недитячий дитячий сон”
Ви вірите в сни? Вони бувають такі різні – емоційні і суєтні, добрі і неприємні, віщі і пусті… І мені, як і кожному з вас сняться сни, та один запам’ятався на все життя…
Мені було років шість або сім. В цей час наша сім’я – мама, тато, я і дві мої сестрички, жили в будинку біля церкви. Будинок стояв внизу, а церква височіла на горбочку. Ввечері батько з двома моїми сестричками зібрався їхати до бабусі. Дорога туди була не близька, кілометрів сто. Зима розкошувала, посипаючи білим лапатим снігом дороги. Повернутися вони планували через кілька днів. У той час, батько працював водієм великого вантажного автомобіля, яким вони й поїхали. А ми з мамою, провівши їх, лягли спати.
Продовжити читання “Прозовий, автобіографічний твір “Недитячий дитячий сон””
Прозовий твір “Мене звати Семен, я – янгол. Або Історія одного янгола…”
Мене звати Семен. Я янгол. Я живу в храмі святої Марії. Взагалі, ми, янголи, живемо на небесах, але я спустився сюди, щоб краще роздивитися людей, зрозуміти їхні вчинки, допомогти їм від-найти правильний шлях…
У нашому храмі завжди людно. Я добре знаю кожного, хто приходить сюди. Дідусь Євген, з паличкою ходить в храм, він завжди сідає в куточку на лаві, молиться вервечку до святої Марії. Він не міг порозумітись з сином, тому став просити Всевишнього допомогти йому прощати і навчити його терпінню. Я знаю, що він уже вміє прощати і серце його наповнене любов’ю.
От тітка Надія – весела і радісна жіночка. Але це вона така тільки коли між людьми, а вдома вона часто плаче, вона самотня, хоч їй уже 45 років, та кохання своє вона ще не зустріла. Хоч це вона думає, що не зустріла, я ж знаю, він також буває тут, в храмі, але поки ще не прийшов їхній час, він ще не готовий, але вже зовсім скоро. Я іноді приходжу до неї в сни, щоби заспокоїти і дати зрозуміти, що вона буде щаслива, тоді вона прокидається зранку весела, і, наспівуючи, бігає по кухні з горнятком кави у руках.
Продовжити читання “Прозовий твір “Мене звати Семен, я – янгол. Або Історія одного янгола…””
Прозовий твір “Подорожні”
Мене звати Давид. Мені 48 років. Я вчитель, працюю в школі уже понад двадцять років. Рік тому я потрапив в автомобільну аварію. З того часу моє життя змінилося… Два тижні я пролежав у реанімації в комі. Це був час переосмислення всього, чим я жив до того…
Я лежав на ліжку і бачив, як плаче поруч моя дружина, якій не давали ніяких надій, що я викарабкаюсь, та не міг ні поворухнутися, ні вимовити слово… В якусь мить я опинився біля дверей, і по-бачив всю цю картину збоку, – себе і дружину… Я не розумів, що це і чи живий я, але мені було дуже легко і спокійно. За мить, я побачив біля себе усміхненого чоловіка, він дивився мені прямо в вічі:
Продовжити читання “Прозовий твір “Подорожні””