А за віконцем дощ, сповитий в осінь,
Листочки з вітерцем ведуть танок,
В берізки он, вже зовсім жовті коси,
Життя… У ньому сотні сторінок…
Продовжити читання “Поезія “А за віконцем дощ…””
Поезія “Блукала людяність осіннім містом…”
Блукала людяність осіннім містом,
У очі перехожих заглядала,
Торкалась їх, наповнюючи змістом
Їхні життя… І в душі проникала…
Продовжити читання “Поезія “Блукала людяність осіннім містом…””
Поезія “Закохуйся в душу! “
Закохуйся в душу, у ній увесь світ,
У ній і весна твоя й літо,
Закохуйся в душу, все решта наліт,
Обгортка не зможе зігріти…
Продовжити читання “Поезія “Закохуйся в душу! “”
Поезія “Було́…”
Було́… Я падала і підіймалась…
Було́… Я плакала, але й сміялась…
Було́… І літо, й мокра осінь…
Було́… І сонечко, і грози…
Продовжити читання “Поезія “Було́…””
Поезія “Бо що осінь, супроти любові…”
Осінь холодом тіло проймала,
Цяпотіла дощами по шкірі,
Павутинням думки огортала,
І прокрастися в душу хотіла…
Продовжити читання “Поезія “Бо що осінь, супроти любові…””
Поезія “А я усміхаюсь…”
А я усміхаюсь, хай навіть болить,
А я не скоряюсь, сміюся…
Бо що отой біль, та обривчаста мить,
Мине… Я його не боюся!
Продовжити читання “Поезія “А я усміхаюсь…””
Поезія “Як багато сонця навкруги…”
Як багато сонця навкруги,
Ось воно, крізь тіні виглядає,
Пробивається крізь куряву пітьми,
І замерзлі душі зігріває.
Продовжити читання “Поезія “Як багато сонця навкруги…””
Поезія “А що людина?..”
А що людина?
Скільки їй для щастя треба?
Осіннього шматочок неба,
Відбиток мрії у веселці,
Усмішку тих що там у серці…
Продовжити читання “Поезія “А що людина?..””
Поезія “Послухай тишу…”
Послухай тишу…Так, вона багатослівна…
Серцебиттям розкаже про усе,
Можливо трішечки консервативна
ЇЇ мелодія, але тебе пройме…
Продовжити читання “Поезія “Послухай тишу…””
Поезія “День догорає…”
День догорає, гасне сонця промінь,
Вдягається у темряву земля,
Я обіпрусь на сильні плечі твої,
Сховаюся під твої два крила…
Продовжити читання “Поезія “День догорає…””