Не стріляй, не стріляй, дай надихатись вдо́сталь,
Бо опісля, не зможу ще довго вдихнуть,
Крок за кроком навпомацки йтиму крізь простір,
І старатимусь серцем всі дії твої осягнуть…
Продовжити читання “Поезія «Не стріляй…»”
Поезія “Я не вмію ховати душу …”
Я не вмію ховати душу,
Із дитинства просили – ховай,
Не навчилась, хоч певно мушу,
Бо буває болить до краю…
Продовжити читання “Поезія “Я не вмію ховати душу …””
Поезія “Чому ж людина..?”
А світанок душу не ранить,
Сонця промені не обпечуть,,
Дощ ніколи підступно не вдарить,
Лицемірством вітри не проймуть…
Продовжити читання “Поезія “Чому ж людина..?””