А світанок душу не ранить,
Сонця промені не обпечуть,,
Дощ ніколи підступно не вдарить,
Лицемірством вітри не проймуть…
Продовжити читання “Поезія “Чому ж людина..?””
Поезія “Ти на землі – Людина..!”
Вчора людина йшла,
Втоптувала стежини,
На циферблаті життя,
Роки без вороття
Збігли…Нема людини…
Продовжити читання “Поезія “Ти на землі – Людина..!””
Поезія “Пусте, як сукня аж не надто модна …”
Пусте, як сукня аж не надто модна,
І туфельки підтерлися уже,
Коли душа прозора, благородна,
У ній – усе…
Продовжити читання “Поезія “Пусте, як сукня аж не надто модна …””
Поезія “Слі́зьми часто говорить душа…”
А я бачила твої сльози,
Й у душі обривались нитки́,
Тих збудованих світом ілюзій, –
Що не плачуть чоловіки…
Продовжити читання “Поезія “Слі́зьми часто говорить душа…””
Поезія “Я ціную в людині людину…”
Я ціную в людині людину,
Бо все решта пилюка життя..
І крізь куряву часоплину,
Яскравішає сприйняття…
Продовжити читання “Поезія “Я ціную в людині людину…””
Поезія “А деякі люди – ангели…”
А деякі люди – ангели,
Хоч крил можливо й не мають,
За їх слідами весняними,
Добро по світу ступає…
Продовжити читання “Поезія “А деякі люди – ангели…””
Поезія “А що людина?..”
А що людина?
Скільки їй для щастя треба?
Осіннього шматочок неба,
Відбиток мрії у веселці,
Усмішку тих що там у серці…
Продовжити читання “Поезія “А що людина?..””