Дозволь мені бути дитиною,
Ніжною, теплою, чистою…
Щоби душа – не крижиною,
Тільки такою я вистою…
Продовжити читання “Поезія « Дозволь мені бути дитиною …»”
Поезія “Сонячна ВЕСНА”
Зустрілися… А ти така як бу́ла,
Без пафосу, без масок, без гримас,
Така своя… Тепло твоє відчула
І серце заспокоїлося враз…
Продовжити читання “Поезія “Сонячна ВЕСНА””
Поезія “Стій, моє літо, ну побудь ще трішки…”
Стій, моє літо, ну побудь ще трішки,
Так холодно без тебе… Обійми…
Залиш мені хоча б свою усмішку,
Закутаюсь у неї до весни…
Продовжити читання “Поезія “Стій, моє літо, ну побудь ще трішки…””
Поезія “Соло сонця…”
Стікає літо каплями по стрісі,
Туманами лягаючи на вії,
Сховавши у твоїй пустій валізі
Такі довгоочікувані мрії…
Продовжити читання “Поезія “Соло сонця…””
Поезія “Художниця – зима…”
Закінчується осені концерт,
Останній звук симфонії стихає…
І сніг летить на золотий мольберт,
Де незакінчена картина підсихає…
Продовжити читання “Поезія “Художниця – зима…””
Поезія “Прохолодою дихає місто…”
Прохолодою дихає місто,
По шибках стукотить вітерцем…
Йде, прощаючись, осінь барвиста,
Накриваючись жовтим плащем…
Продовжити читання “Поезія “Прохолодою дихає місто…””
Поезія “Маестро – дощ”
Так філігранно барабанить дощ,
Вистукуючи каплями мотиви,
Наповнюючи павутиння площ,
Величною симфонією зливи…
Продовжити читання “Поезія “Маестро – дощ””
Поезія “Ти знаєш, у грози своя краса…”
Ти знаєш, у грози своя краса, –
Яскрава блискавиця небом в’ється,
Дощ блискотить, мов вранішня роса,
І вітерець за хмарами женеться…
Продовжити читання “Поезія “Ти знаєш, у грози своя краса…””
Поезія «Почни із себе…»
«Так брудно тут» – у лісі голоси,
Що за держава, всім все рівно,
Нема кому порядок навести,
А тягнемось до Європейських рівнів».
Продовжити читання “Поезія «Почни із себе…»”
Поезія «Зрадник»
Зриває вітер з дерева листки,
Мов диригент на дикому концерті,
Об’єднує шалених хмар шматки,
І витанцьовує в повітрі танець смерті.
Продовжити читання “Поезія «Зрадник»”