Ті квітучі поля, кучеряві ліси і діброви,
Увертюри дощу, вальсування опалого листя…
Ця велична краса, ця безсмертна нетлінна основа,
Як і твоя душа досконала, довершена, чиста…
Продовжити читання “Поезія «Негаснуче світло…»”
Поезія «А що як не прагну я бути першою?…»
А що як не прагну я бути першою?
А другою, третьою, чи може енною…
У цьому світі, що й так довершений,
Бути звичайною, просто буденною…
Продовжити читання “Поезія «А що як не прагну я бути першою?…»”
Поезія “Два вікна”
Багатоповерхівка… Два вікна
В одному – світло, спокій, сонцесяйність,
У іншому – холодна сирість, тьма
Між ними лиш стіна, а мов – безкрайність…
Продовжити читання “Поезія “Два вікна””
Поезія “Ти знаєш, сонце…”
Ти знаєш, сонце, а без тебе – тьма,
Без тебе холод, пустота і сирість,
Без тебе голод, сутінки і мла,
Ти є у нас і ми тому щасливі!
Продовжити читання “Поезія “Ти знаєш, сонце…””
Поезія “Ціную…”
Ціную дні, ціную кроки долі
Ціную очі, у яких весна,
Ціную справжність, а не гру у ролі,
Ціную світло, бо без нього – тьма…
Продовжити читання “Поезія “Ціную…””
Поезія “До і після …”
До і після – туман і світло,
Розділила доля шляхи…
До – летіла супроти вітру,
Після – мріяла тихо йти…
Продовжити читання “Поезія “До і після …””
Поезія “Світає вже на нашій Україні…”
А вранці сон не віщий, лиш примарний,
Бо пробивається проміння крізь фіранку,
Той сон безликий і прийшов намарно,
Він зранку…
Продовжити читання “Поезія “Світає вже на нашій Україні…””
Поезія “А я усміхаюсь…”
А я усміхаюсь, хай навіть болить,
А я не скоряюсь, сміюся…
Бо що отой біль, та обривчаста мить,
Мине… Я його не боюся!
Продовжити читання “Поезія “А я усміхаюсь…””
Поезія “А що людина?..”
А що людина?
Скільки їй для щастя треба?
Осіннього шматочок неба,
Відбиток мрії у веселці,
Усмішку тих що там у серці…
Продовжити читання “Поезія “А що людина?..””