А за віконцем дощ, сповитий в осінь,
Листочки з вітерцем ведуть танок,
В берізки он, вже зовсім жовті коси,
Життя… У ньому сотні сторінок…
Продовжити читання “Поезія “А за віконцем дощ…””
Поезія “Було́…”
Було́… Я падала і підіймалась…
Було́… Я плакала, але й сміялась…
Було́… І літо, й мокра осінь…
Було́… І сонечко, і грози…
Продовжити читання “Поезія “Було́…””
Поезія “Бо що осінь, супроти любові…”
Осінь холодом тіло проймала,
Цяпотіла дощами по шкірі,
Павутинням думки огортала,
І прокрастися в душу хотіла…
Продовжити читання “Поезія “Бо що осінь, супроти любові…””
Поезія “День догорає…”
День догорає, гасне сонця промінь,
Вдягається у темряву земля,
Я обіпрусь на сильні плечі твої,
Сховаюся під твої два крила…
Продовжити читання “Поезія “День догорає…””
Поезія “Я прощаю…»
Поезія на основі цитати із Святого Письма – «Усяка досада, гнів, лють, крик та хула мусять бути викорінені з – посеред вас разом з усією злобою. Будьте натомість добрі один до одного та милосердні, прощайте один одному як Бог у Христі вам простив». (Послання до Єфесян 4:31,32)
Я прощаю тебе за образи,
За колючі, мов голки, слова,
За різкі, нерозсудливі фрази,
Це лиш порох, пісок… Не душа…
Продовжити читання “Поезія “Я прощаю…»”
Поезія “Поплач…”
Поплач, коли болить, і стане легше,
Поплач, бо зарубцюється в душі,
А так, можливо, і без ран минеться,
Стече сльозами, виллється в дощі…
Продовжити читання “Поезія “Поплач…””
Поезія “Просте, здавалося б, слово…”
Так боляче ранить слово,
Так глибоко, до межі,
Штрика́є, калічить, коле,
Мов найгостріші ножі.
Продовжити читання “Поезія “Просте, здавалося б, слово…””