А вітер часу сльози витирає,
Та тільки сльози, а не почуття,
Вони ж при згадці знову виринають,
І боляче отруюють життя…
Продовжити читання “Поезія “А вітер часу сльози витирає …””
Поезія “В коридорах душі дме вітер…”
В коридорах душі дме вітер,
Свище, плаче неначе дитя…
Усі сльози із серця витер,
Знаю, місія в нього така…
Продовжити читання “Поезія “В коридорах душі дме вітер…””
Поезія “Спинися, вітре…!”
Кудись сьогодні вітер поспішає,
Збиває з ніг, голосить мов дитя…
Що трапилось? Й на мить не затихає…
Так ніби це кричить саме життя…
Спинися на хвилинку, вітре милий,
Доволі тобі нині голосить…
Поглянь на землю, все навкруг зчорніло,
Кругом гілля поламане лежить…
Продовжити читання “Поезія “Спинися, вітре…!””
Поезія “А вітер мене почув…”
А вітер мене почув…
Теплом обійняв сьогодні,
Ніхто ж не казав йому,
Що іноді він холодний…
Продовжити читання “Поезія “А вітер мене почув…””
Поезія “Не хвилюй мою душу вітре..!”
Не хвилюй мою душу вітре,
Не пронизуй мої думки!
Я несу із собою світло,
Не згаси його, не згаси..!
Продовжити читання “Поезія “Не хвилюй мою душу вітре..!””
Поезія “Життя маршрут”
Проймала прохолода зимним вітром,
Нанизувала намистинки днів,
Вривалась у думки, і, непомітно
Прогулювалась павутинням снів…
Продовжити читання “Поезія “Життя маршрут””
Поезія «Зрадник»
Зриває вітер з дерева листки,
Мов диригент на дикому концерті,
Об’єднує шалених хмар шматки,
І витанцьовує в повітрі танець смерті.
Продовжити читання “Поезія «Зрадник»”